Арджентьєра (Італія)

Арджентьєра – таку назву має колишнє шахтарське містечко, чия назва походить від «argento», срібло. Видобування срібло розпочалася тут ще в епоху давніх римлян, чи й навіть фінікійців!

І запасів вистачало на всі віки, поки у сорокових роках минулого століття не розпочався справжній видобувний бум. За якихось два десятки років рудники були залишені трудівниками, бо запас цього прекрасного металу став стрімко зменшуватися. Таке собі містечко вичерпаних можливостей з історією в тисячі років.

Вароша (територія на Кіпрі)

Цілий оцей квартал у місті Фамагуста був дуже популярним до турецького вторгнення 1974 року… Вароша і досі – містечко-привид: резолюція Радбезу ООН 34-річної давності, де говориться: «спроби заселення будь-якої з частин або ділянок кварталу Вароша будь-ким, окрім його мешканців, неприпустимі». Отак і стоїться пусткою… а могло би бути гамірно і красиво – мільйони європейців знають, що таке кіпрський відпочинок…

Кінта да Регалейра (Португалія)

«Колодязь посвячення», що розташований на території палацово-паркового комплексу Кінта де Регалейра в Португалії зовсім не схожий на таку західну Європу. Тут наче десь в Індонезії чи Камбоджі – духа старовини і таємничості.

Взагалі комплекс дозволяє побачити різноманітні капризи архітектури. За легендою, цей колодязь – символічні 9 кіл пекла, яким відповідають дев’ять рівнів споруди. А з минулого прийшов інший, неофіційний переказ – це місце слугувало для обрядових церемоній масонського братства. Що, моторошно трішки? А любителів пригод вже туди потягло, еге ж?

Грютвікен (Південна Джорджія і Південні Сандвічеві острови)

Грютвікен був адмінцентром Південної Джорджії та Південних Сандвічевих островів, що належать заморській території Британії. Найперша китобійна база в Антарктиці була збудована саме тут, більше століття тому.

На території бази є навіть церква. Вона і є на сьогодні єдиною будівлею, що встояла до наших днів. Справжні екстремали дозволяють собі шлюбні церемонії, востаннє це було наприкінці 2009 року.

Мис Романо
(США)

Будинок у вигляді кількох куполів збудували у 1980 році. Через певний час ґрунт під будівлею почав «мігрувати» – на пляжі чекати стабільного фундаменту важко!

У 2005 місцева влада острова не дозволила новому власнику роботи з укріплення, тож дім одиноко рухається до океану. Справжній ходячий будинок-привид.

Шпрее (Берлін, Німеччина)

Парк розваг Шпрее відкрили 1969 року в Берліні. Двадцять років локація успішно працювала. Будучи викупленим новими власниками (Spreepark Berlin GmbH), парк почав активно розвиватися, але… грошей на все не вистачило – активи господарів виявилися пісочним замком… Загрузнувши в мільйонних боргах, 17 років тому компанію оголосили банкрутом, а парк перетворився на пустку.

Острів Хасіма (Японія)

Острів Хасіма у Східно-Китайському морі був базою видобувачів вугілля: шахти тут досягали 600 метрів вглиб! На примусові роботи в сорокових роках на острів привозили китайців і корейців. Зрештою, протягом багатьох років цей острів був не тільки ефективним в спустошенні родовищ, а й найбільш густонаселеним місцем планети – на кілометр квадратний тут налічувалося 5259 людей! У вже згадуваному 1974 році ситуація змінилася до навпаки: закриття шахт водночас спустошило острів, який теж варто побачити хоча б раз!

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here